Відкриття українських кінострічок 1920-х років

Студенти з Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, Алік Дарман та Володимир Прилуцький, виявили в архівних фондах дві українські кінострічки 1920-х років. Раніше вважалося, що ці фільми зберігаються лише в російських архівах.

Згідно з повідомленням Довженко-Центру, студенти знайшли фільми "Трипільська трагедія" Олександра Анода-Анощенка 1926 року та "Секрет рапіду" Павла Долини 1930 року. Раніше вони також віднайшли фільм "Карл Бруннер" 1936 року.

"Ці плівки є контратипами, частиною комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них виготовляють позитивні, прокатні копії. Це унікальний випадок, адже в інших фондах ми зазвичай знаходимо лише позитиви, а вихідні матеріали надходять дуже рідко. Ми вже запланували сканування цих фільмів, тож незабаром їх можна буде переглядати," – розповіла керівниця фільмосховища Довженко-Центру Тетяна Деркач.

"Трипільська трагедія" є однією з найстаріших кінознахідок України останніх років, пояснює кінознавець Олег Оліфер. Фільм був знятий на Ялтинській кінофабриці ВУФКУ.

Фільм ілюструє Трипільський похід більшовиків 1919 року, що став кривавою сторінкою Української революції та громадянської війни 1917–1921 років, і має важливе значення в історії комуністичного молодіжного руху в СРСР," – зазначає кінознавець.

Стрічка виконана у пригодницькому жанрі з численними сценами боїв за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливу увагу фільм приділяє жорстокості повстанців щодо більшовиків.

Незважаючи на глядацький успіх, кінокритики розкритикували фільм за натуралізм і зображення негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію Григорій Епік згодом став жертвою сталінських репресій.

"Секрет рапіду" був знятий на Київській кінофабриці і є першим фільмом Павла Долини, знайденим в Україні.

Долина – знакова фігура українського кінематографа 1920-1930-х років. Він працював у Молодому театрі Леся Курбаса, "Кийдрамте", "Березолі" тощо. Дебютував як режисер у 39 років і за наступні п’ять років зняв вісім повнометражних фільмів на Одеській та Київській кінофабриках. Більшість його робіт вважаються втраченими, а жодна з них ще не була оцифрована.

Після критики у журналі "Кіно" 1932 року, Долина залишив ігрове кіно і перейшов працювати в "Техфільм", а після війни очолив Театральний музей у Києві.

"Секрет рапіду" описує типове для радянського кіно протистояння колективного і індивідуального.

Віднайдення "Секрету рапіду" – важлива подія для дослідників та глядачів. Це можливість переглянути український кіноканон і познайомитися з творчістю одного з ключових авторів епохи ВУФКУ безпосередньо на екрані," – каже Олег Оліфер.