Надія для маленького Богдана: порятунок через трансплантацію

У медичному центрі "Охматдит" вдалося врятувати трирічного хлопчика Богдана з Шепетівки, який страждав від серйозної вродженої патології – у нього були відсутні жовчовивідні шляхи.

Єдиним виходом для порятунку дитини стала трансплантація печінки, яку провели з органом рідного батька, як повідомили в "Охматдиті".

Батьки з самого народження помітили, що у сина шкіра має ненормальний жовтий відтінок. Під час відвідування місцевих медичних установ їм сказали, що це фізіологічна жовтяниця, яка зникне з часом. Але навіть через три місяці проблема залишалася.

Після огляду в кардіоцентрі Києва, де медики перевіряли хлопчика через вроджену ваду серця, лікарі запідозрили іншу причину жовтяниці і направили його до "Охматдиту".

Лікарі відразу звернули увагу на характерну "зеленкувату" жовтизну та світлий кал – класичні симптоми біліарної атрезії, що свідчить про відсутність жовчовивідних шляхів.

Хлопчику терміново виконали операцію, після чого почали підготовку до трансплантації печінки.

"У дитини була складна подвійна патологія: печінкова і серцева. Ми тривалий час консультувалися з лікарями кардіоцентру, щоб визначити, з чого почати, оскільки в обох випадках ризик був високим. Врешті-решт вирішили: спочатку трансплантація печінки, а потім – кардіохірургія", – розповів лікар-трансплантолог Олег Годік.

Перший рік життя хлопчик провів у відділенні для дітей з інфекційними захворюваннями. Тут медична команда займалася його харчуванням, стабілізацією стану та зменшенням інтоксикації. Він повільно, але впевнено рухався до трансплантації, на яку чекав майже три роки.

"Богданчик фактично виріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все можливе, щоб він дійшов до цього етапу в максимально стабільному стані", – зазначила лікар-педіатр Юлія Ткаченко.

Упродовж останнього року ситуація погіршилася: у хлопчика почалися серйозні шлунково-кишкові кровотечі, які ставали дедалі небезпечнішими. Критичною була кровотеча на фоні грипу. Тоді хлопчик впав у кому, але лікарям вдалося його врятувати.

Після цього розпочалася тривала підготовка до трансплантації. Донором став тато хлопчика, Олександр. Спочатку він дуже переживав, але перед операцією зібрався і сказав: "Це для моєї дитини – я впораюся".

Завдяки злагодженій командній роботі анестезіологів, генетиків, гепатологів, педіатрів, хірургів, медсестер та інших фахівців хлопчика вдалося підготувати до трансплантації та провести успішну операцію, яка тривала понад 13 годин.

Лише через місяць, за словами батьків, зміни стали відчутними.

"Перед трансплантацією він майже ні на що не реагував. Тепер їсть печиво, грається іграшками, бігає, легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найголовніше", – поділилася мама Марія.

Попереду в нього довгий період реабілітації, спостереження та операція на серці.

"Але найголовніше – він отримав шанс на життя", – підсумували в медичному закладі.